Запрошення

Запрошення

Доля рідко дарує щастя зустрічі з людьми, які своєю присутністю на землі не дозволяють нам втратити почуття відповідальності, любові, дружби, краси, добра. Якщо така зустріч відбувається, вона залишає слід у серці.

Бабад Роман Абрамович. Роки не владні над ним. І в двадцять, і в сорок, і в шістдесят його душа залишалася молодою. Він завжди був на крок попереду часу, подій.

Природа-мать! Когда б таких людей Ты иногда не посылала миру,
Заглохла б нива жизни.

Н.Некрасов

І це про нього...

Народився Бабад P.A. 13 лютого 1929 року в м.Шепетівці Кам’янець-Подільської області в сім’ї службовця. У 1947 році вступив на історичний факультет Чернівецького державного університету, який закінчив у 1952 році. З 1952 по 1956 рік працював учителем історії в Тернопільській СШ №1. З 1956 по 1960 рік очолював середню школу робітничої молоді №4 м.Тернополя. У вересні 1960 року міський відділ народної освіти призначив його директором СШ №1, де він плідно працював до серпня 1971 року. У 1971-81 роках перебував на посаді директора СШ №15 м.Тернополя.
І знову доля повертає Бабада P.A. в СШ №1, де він з 1981 року очолює педагогічний колектив.
У травні 1991 року завдяки зусиллям директора і всього педагогічного колективу Тернопільська обласна рада народних депутатів виносить рішення реорганізувати Тернопільську СШ №1 у фізико-математичну гімназію ім.І.Франка. Бабад P.A. став першим директором реорганізованої гімназії, у якій пропрацював до 1992 року.
У червні 1994 року після важкої хвороби його не стало.
Стислі скупі рядки біографії. Чи можуть вони познайомити з людиною, такою неординарною, святою і грішною одночасно, безмежно талановитою, досвідченою і здатною зрозуміти юних, стати для них Другом, Вчителем, Майстром.
Очі - це перше, що привертало до нього увагу. У них була мудрість, доброта, гумор і якась таємниця. Вона примушувала нас усвідомити: йому відомо щось таке, чого ми не знаємо.
Бабад Роман Абрамович був сильною людиною. Його поважали, любили і ненавиділи. Він був особистістю. Він був Майстром... Таким і залишиться у нашій пам’яті.

Тетяна Козакова, вчитель світової літератури
гімназійний часопис "Животоки", №6, 1998 рік